10 липня Україна вшановує пам’ять медичних працівників, які загинули внаслідок російської агресії, виконуючи свій професійний обов’язок.
Лікарі, медичні сестри та брати, фельдшери, бойові медики, водії екстреної медичної допомоги, санітари — люди різних професій і різних доль, яких об’єднувало одне: вони не залишали тих, хто потребував допомоги. В операційних і приймальних відділеннях, у стабілізаційних пунктах, на лінії фронту, під звуки сирен і вибухів вони продовжували робити те, що вміли найкраще, — боротися за кожне людське життя.
Багато хто з них так і не завершив свою останню зміну.
Сьогодні ми згадуємо не лише медиків у білих халатах. Ми згадуємо Героїв, які взяли до рук аптечки замість зброї, які йшли туди, звідки інші були змушені евакуйовуватися, які до останнього залишалися поруч із пораненими, навіть ризикуючи власним життям.
Їхній подвиг неможливо виміряти нагородами чи словами. Завдяки їхній мужності тисячі людей отримали шанс жити. І саме тому наш обов’язок — пам’ятати тих, хто цей шанс подарував ціною власного життя.
Сьогодні о 14:00 колектив КНП «Овруцька міська лікарня» долучиться до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Там, де це дозволяє безпека пацієнтів і не створює загрози для надання медичної допомоги, ми на мить зупинимося, щоб віддати шану нашим загиблим колегам. Адже навіть одна хвилина тиші — це знак вдячності, поваги та пам’яті.
Бо пам’ять — це теж відповідальність.
Світла пам’ять усім медикам, які не повернулися зі своєї останньої зміни.
Вічна шана. Вічна вдячність. Вічна пам’ять.
Галерея
